fbpx

П’ять критеріїв готовності дитини до школиГотовність дитини до школи треба оцінювати з трьох позицій: готовність самої дитини, готовність школи до прийняття учнів і готовність суспільства сприяти чуйній взаємодії між школою та школярем. І медики можуть вплинути на кожен із цих трьох чинників. І таку роботу необхідно робити. Тому що гармонійний соціально-емоційний розвиток дитини безпосередньо взаємопов’язаний із її академічними успіхами та здоров’ям.

Від чого залежить готовність до школи?

Перепоною на шляху до отримання повноцінної освіти може стати обмеження за одним із чотирьох сегментів:

  • соціальний – матеріальний добробут сім’ї;
  • емоційні особливості школяра;
  • пізнавальні здібності дитини;
  • фізичний розвиток і його девіації.

Лікарям-педіатрам під силу вплинути, фактично, на кожен із зазначених пунктів.

Досвід раннього дитинства

Усе, що відбувається з дитиною на етапі її дорослішання – досвід. І весь досвід має освітній характер, це доведено. Незалежно від того, як його дитина отримує, такий досвід буває, як позитивним, так і негативним. Коли ранній дитячий досвід має позитивний характер, діти розвиваються гармонійно, у них закладається здорова життєва стійкість.

В іншому випадку, у дитини чи підлітка формується токсичний хронічний стрес, котрий суттєво знижує здатність до адаптації. У тому числі й до школи. У нас на сайті є стаття, у якій можна докладніше почитати, що Американська Академія Педіатрії рекомендує з приводу негативного дитячого досвіду.

Лікарям-педіатрам уже на етапі патронажу немовляти необхідно брати до уваги сімейні особливості дитини. Це допоможе заздалегідь виявити чинники ризику, що стають джерелом негативного досвіду дитинства і, відповідно – знижують якість підготовки до школи.

Соціальні чинники

Дівчинка 5 років за ноутбуком готова до школиУ віці 5 років, готовність до школи демонструють 48 % дітей із сімей із низьким рівнем доходів. У сім’ях із середнім і високим рівнем матеріального благополуччя, ця цифра сягає 75 %.

Значення мають і рівень освіти батьків, і якість догляду за дитиною, і забезпечення їй належного рівня охорони здоров’я (погіршення в цьому сегменті відбувається в основному через дорожнечу ліків, необхідних хронічним хворим дітям).

Вагомий чинник – родина. Діти з прийомних сімей нерідко гірше готові до початкової школи. Ще сумнішою є ситуація з дітьми, котрі проживають та виховуються у притулках.

Таким дітям властива агресивність, схильність до депресії, імпульсивність, слабкі адаптаційні можливості.

Здоров’я дитини

Найбільш вагомий параметр. До чинників ризику належать антенатальні небезпеки:

  • куріння й алкоголь, споживані мамою під час вагітності;
  • ускладнена вагітність і пологи;
  • гіпотрофія плода, фетоплацентарна недостатність;
  • вроджені аномалії розвитку;
  • материнська післяпологова депресія.

Пом’якшити вплив негативного досвіду раннього дитинства допоможуть програми відвідування дітей вдома, пропаганда здорового способу життя. З такими завданнями покликані справлятися педіатри, сімейні лікарі. Ті медики, які знають сімейні ризики на своїх дільницях.

Поліпшити шанси дитини на отримання якісної освіти допоможуть, наприклад:

  • безпосередня просвітницька робота з батьками;
  • виявлення сімей із ризиками (алкоголізм, наркоманія) й організація для них заходів профілактичної допомоги вторинного та третинного рівня;
  • оцінка стану здоров’я батьків, виявлення ранніх ознак материнської депресії та її корекція;
  • посилена увага на сім’ї, у яких уже є діти, що демонструють неуспішність у школі.

Лікарям немає потреби всім займатися вирішенням усіх питань самим. Багато проблем є юрисдикцією соціальних служб і органів влади. Але педіатрам необхідно подати їм сигнал.

Що входить у поняття «готовності до школи»?

У першу чергу, мається на увазі зрілість психіки та інтелекту дитини до отримання освіти. Але ми вже говорили, що дане поняття має три грані.

Готовність дитини до школи

Визначається за такими параметрами:

Діти грають у рухливі ігри в школі
  • достатній фізичний розвиток, сформовані навички локомоції та моторики;
  • адекватний соціально-емоційний розвиток, включно зі здатністю до самоконтролю, концентрації уваги, навички обмеження особистої агресивності та деструктивної поведінки, уміння співпрацювати, спілкуватися з іншими дітьми та дорослими людьми, здатність передавати свої та розпізнавати емоції інших людей;
  • сформовані пізнавальні функції, ентузіазм, цікавість, поняття про культуру і про культурні цінності;
  • розвинена мова, у тому числі й лексика, вимова, базові навички грамотності, включно із розумінням друкованого тексту, поняттям про малювання та писемність;
  • загальні знання й пізнання, такі як рання грамотність і базові математичні навички.

Готовність шкіл до дітей

Другий компонент, без якого ефективний освітній процес просто неможливий.

У поняття готовності до школи включають:

  • відсутність різкого переходу між будинком, дитсадком і школою;
  • забезпечення взаємодії між школою й батьками;
  • розуміння особливостей раннього розвитку дитини й того, що навчання ефективніше проходить через гру;
  • успадковуваність, послідовність між програмами раннього навчання й початковою школою;
  • впровадження моделі навчання, яка не пригнічує учня, а змушує приймати знання через систему мотивації;
  • прихильність до успіху кожної дитини через усвідомлення потреб окремих дітей, у тому числі – з великим багажем негативного дитячого досвіду;
  • забезпечення рівних можливостей для дітей з особливими потребами;
  • прихильність до успіхів кожного вчителя;
  • впровадження стимулюючих досягнення підходів, таких як раннє виявлення відстаючих дітей і залучення батьків до корекції їх освітнього процесу;
  • забезпечення дітям безпечного надійного й інклюзивного середовища навчання, яке сприяє збереженню здоров’я й освітнім успіхам;
  • готовність нести відповідальність за результати навчання.

Шкільний учитель проводить ігрове заняттяПідтримка суспільства й родини

Це не ключовий, але критичний компонент, що впливає на готовність дитини до шкільних успіхів. Включає в себе:

  • організація допологової медичної допомоги, забезпечення первинного лікарського нагляду;
  • здорове харчування й щоденна фізична активність, прищеплення дитині навичок здорового способу життя;
  • доступ до якісного дошкільного виховання;
  • щоденний час, який батьки повинні приділяти тільки дітям, краще за все – у процесі підготовки домашніх завдань.

Роль педіатричної служби

Переоцінити вплив лікаря просто неможливо в плані підготовки до школи дітей з особливими потребами. Але є й інші моменти, коли педіатрія сприяє підготовці дітей до школи.

Діти з особливими потребами навчаються в школіТочки прикладання педіатрів знаходяться в кожному з трьох, зазначених вище, компонентах забезпечення освітнього процесу:

  1. Що стосується готовності дітей, то лікар-педіатр безпосередньо бере участь у розвитку дитини та формуванні в неї необхідного рівня здоров’я. Особливо помітною є роль лікаря при роботі з дітьми з особливими потребами.
  2. Що стосується готовності школи, то педіатри безпосередньо, або через інститут шкільних медсестер, забезпечують доступність навчального процесу для всіх дітей. Також приймають участь у виявленні дітей, схильних до неуспішності з причин поганого здоров’я. І допомагають адаптувати до них систему освіти.
  3. Що стосується роботи із сім’єю й суспільством, то роль педіатрів зовсім не обмежується пропагандою здорового способу життя. Хоча це – теж частина роботи. Лікарю легше виявити дітей із ризиками, котрі знижують готовність до школи (грубе поводження в сім’ї, недостатній догляд із боку батьків і т.і.). І після цього – подати сигнал іншим службам. Щоправда, соціальні служби та влада на такі сигнали реагують не завжди охоче.

Висновки

У своїй роботі з маленькими дітьми й сім’ями, педіатри виступають у ролі джерела навичок і знань. Тих, які сприяють фізичному, соціально-емоційному здоров'ю дітей, дають рекомендації щодо гармонійного розвитку дитини.

Педіатр проводить бесіду із сім’єю дитиниПартнерство лікарів із сім’ями дозволяє проводити постійну оцінку сильних і слабких сторін, а також розробляти спільні стратегії та втручання, які підтримують благополуччя дітей.

Так, у співпраці зі школою, суспільством і самими дітьми, педіатри сприяють кращій шкільній готовності дітей молодшого віку.

 За матеріалами Американської Академії Педіатрії