fbpx

Підліток із переломом рукиДо 16 років, приблизно 40 % дівчаток і 64 % хлопчаків ламають собі хоча б одну кістку. Причому мова йде про здорових дітей, а не про тих, у кого кістки крихкі через обмінні аномалії. У чому ж причина? Невже лише в тому, що діти й підлітки відрізняються високою фізичною активністю та більше ризикують отримати травматичні переломи?

Зараз пропонується більш ймовірне пояснення такої частоти переломів у молоді: швидкий ріст кісток, за яким процеси мінералізації просто не встигають. Спостереження показують, що насичення кістки кальцієм у достатній мірі відзначається лише по збіганні кількох місяців після періоду активного росту в пубертаті.

Статистика

Автори дослідження спираються на статистику відділення невідкладної допомоги Канади, м. Онтаріо за 7 років. У дослідження бралися діти, які зверталися за медичною допомогою з приводу переломів тієї чи іншої локалізації.

Діаграма впливу первинного перелому на наступнЗ дослідження виключалися такі категорії пацієнтів:

  • вік понад 16 років;
  • діти з незавершеним остеогенезом;
  • ті, хто мають аномально низькі показники мінеральної щільності кістки;
  • які страждають на ювенільну артропатію;
  • з епізодами патологічних переломів;
  • із родин з жорстоким поводженням або з відсутністю турботи про дітей.

Виявилося, що лише 11,3 % дітей, які звернулися протягом взятих у дослідження 7 років, не мали більше переломів. У 23 % пацієнтів, був, як мінімум один або більше переломів у більш ранньому періоді.

Перший, вихідний перелом кістки в дитинстві, збільшує ймовірність отримання дитиною переломів у майбутньому. Ризик отримати черговий перелом подвоюється після першого й потроюється після другого епізодів.

Чинники ризику дитячих переломів

Виключивши з дослідження дітей із високими ризиками травм, дослідники спробували виявити провокуючі переломи чинники в дітей, котрих було визнано соматично здоровими. Виявилося, що ризик отримати вихідний перелом вищий у таких категорій пацієнтів:

  • з ожирінням, перевищенням показників конституціональної маси тіла;
  • й навпаки – з дефіцитом маси тіла;
  • ті, хто споживають недостатню кількість молочних продуктів;
  • ті, хто надають перевагу малорухливому способу життя;
  • ті, у кого низька, у порівнянні з популяційною, мінеральна щільність тканини;
  • є дослідники, які стверджують, що ризик переломів вищий у дітей, котрі займаються спортом.

Парадоксально. Одне з досліджень показало, що ризик переломів нижче в дітей із порівняно високою мінеральною щільністю кісткової тканини, але крім хлопчиків білої раси. У них ризик переломів був вищим на тлі більш високих показників МЩК.

Процедура денситометрії кісток передпліччяУ багатьох дітей 8–15 років із переломами передпліччя, у порівнянні з контрольною групою дітей без переломів, відзначалися аномалії трабекулярної мікроархітектури цих ділянок кісток, які виявлялися на денситометрії.

Заключення та висновки

На жаль, результати Канадського дослідження та інших, що проводилися з даного питання, не додали визначеності щодо ризиків дитячих переломів.

Тому, щоби спрогнозувати ризик отримання наступного пошкодження, слід з’ясовувати на прийомі дитини з переломом таку інформацію:

  • механізм травми;
  • анамнез травм із переломами кісток у дитини та членів родини;
  • особливості харчових звичок пацієнта;
  • характеристики рухової активності дитини.

Такі питання (або анкетування) дозволяють відібрати дітей, зовні здорових, але схильних до переломів, для більш детального лабораторного та інструментального обстеження.

Наприклад, переломи дистальних відділів кісток передпліччя, які трапляються у 2/3 людства, вважаються типовими. У разі ж, якщо дитина ламає стегно, тазостегновий суглоб або хребет без серйозного зовнішнього впливу, то до таких дітей необхідно придивитися пильніше.

Схема компресійного перелому хребцяЯк, у принципі, й до будь-яких випадків низькоенергетичних переломів у молоді.

Рекомендовані обстеження включають:

  • визначення рівня в крові холекальциферола (вітаміну D3), кальцію, фосфору, креатиніну, паратиреоідного гормону;
  • аналіз на екскрецію кальцію із сечею;
  • аналіз на антитіла до гліадину (целіакія);
  • дослідження функції щитоподібної залози;
  • генетичні обстеження на предмет аномалій росту, мутацій;
  • рівень статевих гормонів.

Дітям, у яких відзначається два чи більше низькоенергетичних переломи, нехай і в різний час, є сенс зробити рентгенограму грудного й поперекового відділів хребта в бічній проєкції. Тому що до 40 % переломів тіл хребців у таких пацієнтів можуть залишатися безсимптомними.

Загалом, дитячий перелом – гарний привід проконсультувати родину на предмет адекватного надходження в організм вітаміну D, не лише з їжею, але й у вигляді препаратів водорозчинної форми кальциферола. І, звичайно, – щодо здорового способу життя, важливості підтримки здорової маси тіла, регулярної фізичної активності.

За матеріалами Американської Академії Педіатрії