fbpx

Синдром Дефіциту Уваги та Гіперактивності (СДУГ) – одне з найпоширеніших порушень розвитку нервової системи. Уперше проявляється ще в дитячому віці, нерідко переходить із дорослішанням дитини, у її доросле життя.

Проблема, котру породжує СДУГ, полягає в тому, що діти з таким синдромом відчувають труднощі з концентрацією уваги, поводяться імпульсивно, не замислюючись про те, якими будуть наслідки їхніх вчинків. Загалом поводяться надмірно активно.

Ознаки та симптоми

Для дітей в тому чи іншому віці природно стикатися зі складнощами в концентрації, зосередженні, невгамовною поведінкою. Біда в тому, що діти зі сформованим СДУГ, з такої поведінки не виростають. Симптоми зберігаються, загострюються, призводять до складнощів у школі, вдома або в спілкуванні з друзями.

Для дитини зі СДУГ характерна низка ознак:Гіперактивна дитина грає в ризиковані ігри

  • мрійлива;
  • забудькувата, губить речі;
  • совається, непосидюча;
  • надмірно балакуча;
  • робить необдумані вчинки, ризикує;
  • легко піддається спокусам;
  • має проблеми з плануванням;
  • погано ладнає з іншими дітьми.

Різновиди СДУГ

Виділяється три різних типи патології, але в чистому вигляді їх не зустріти. Класифікація спирається на те, які симптоми в пацієнта переважають:

  • Переважно, дефіцит уваги: людині складно організувати або завершити завдання, концентрувати увагу на деталях, слідувати інструкціям і вказівкам. Дитина легко відволікається, забуває деталі повсякденних справ.
  • Переважно гіперактивно-імпульсивна поведінка: людина багато ходить і багато говорить. Пацієнту важко довго сидіти на місці (наприклад, під час їжі або під час виконання домашнього завдання). Маленькі діти схильні постійно бігати, стрибати або повзати. Людина відчуває себе неспокійно, має проблеми з імпульсивністю. На тлі імпульсивності заважає іншим, бере речі інших людей, говорить у неслушний час. Пацієнту важко чекати в черзі, вислуховувати вказівки. Людина з імпульсивністю частіше стикається з нещасними випадками та травмами, ніж інші.
  • Комбінований варіант: коли в поведінці людини немає явного переважання симптомів першого або другого типу.

У міру дорослішання, дозрівання головного мозку і процесів вищої нервової діяльності, один варіант СДУГ може змінюватися іншим.

Причини СДУГ

Вчені продовжують пошук чинників, що провокують розвиток СДУГ. Знання цих причин допоможе розробити ефективні терапевтичні й, що більш важливо – профілактичні заходи щодо синдрому. Насамперед, щоби знайти більш ефективні способи лікування і зменшити негативний вплив патології на життя пацієнта.

Діти зі СДУГ часто народжуються в одній родиніПоточні дослідження свідчать, що важливу роль грають гени. На початку XXI століття проводилися дослідження близнюків, чиї дані підтверджують зв’язок СДУГ зі спадковістю.

Крім спадкової схильності, медики розглядають провокативну роль у розвитку СДУГ наступних чинників:

  • травми й ураження головного мозку – фізичні, гіпоксичні, інтоксикаційні;
  • негативний вплив навколишнього середовища (наприклад – отруєння важкими металами) у період внутрішньоутробного розвитку або у віці малюка;
  • вживання алкоголю й тютюну мамою під час вагітності;
  • недоношеність;
  • низька вага при народженні.

Наявні дані не підтверджують поширеної думки про те, що СДУГ викликається споживанням надмірної кількості цукру, переглядом надмірної кількості телевізійних програм, особливостями вихованням дітей або соціальними й екологічними чинниками, такими, як бідність або сімейні негаразди.

Однак, багато речей із перерахованих, можуть погіршити симптоми в деяких пацієнтів.

Діагностика

Єдиного тесту, за результатами якого можна було б встановити діагноз СДУГ, не існує. Не можна робити такий висновок лише на підставі високої тривожності дитини, неуспішності в школі, депресивних явищ, порушень сну й т.і.

Тому процес встановлення діагнозу СДУГ містить в собі кілька етапів.

Один із неодмінних етапів процесу включає в себе інструментальне медичне обстеження, включно з перевіркою слуху й зору, щоб виключити інші проблеми із симптомами, схожими зі СДУГ.ниження рівня дофаміну на ПЕТ в області прилеглого ядра – частини системи «винагороди»

Лікування

У переважній більшості випадків, СДУГ оптимально корегувати комбінацією поведінкової терапії та медикаментозного лікування.

Для дітей дошкільного віку (4–5 років) зі СДУГ, у якості першої лінії лікування синдрому рекомендується поведінкова терапія з увагою на навчання батьків. Медикаментозний компонент додається, якщо очікуваний результат, лише від роботи всередині родини, не досягається.

Продумані, результативні плани лікування, містять в собі ретельний моніторинг поточного стану дитини, дії батьків і близьких, корекцію заходів, якщо необхідно, у міру аналізу змін із боку СДУГ.

Менеджмент СДУГ – залишатися здоровими

Бути здоровим важливо для всіх дітей і, особливо – для дітей зі СДУГ. На додачу до поведінкової терапії та медикаментозного лікування, ведення здорового способу життя допоможе дитині впоратися із симптомами СДУГ. Ось деякі рекомендації щодо здорового поведінки, які визнаються корисними:Помірні фізичні навантаження корисні в лікуванні СДУГ у дітей

  • Розвиток навичок здорового харчування, таких, як вживання в їжу більшої кількості фруктів, овочів і цільного зерна, вибір джерел білка з мінімумом жирів.
  • Щоденна фізична активність із навантаженнями, відповідно до віку пацієнта.
  • Обмеження щоденного екранного часу – телевізорів, комп’ютерів, телефонів та іншої електроніки.
  • Забезпечення рекомендованої кількості сну щоночі.

Такі заходи допоможуть компенсувати симптоми СДУГ і знизити їх негативний вплив на якість життя пацієнта. Головне – не ігнорувати підозрілі ознаки та займатися проблемою. Інакше прояви синдрому прослідують за дитиною в доросле життя, створюючи масу проблем.

Профілактика

З урахуванням того, що причини розвитку СДУГ ще в процесі вивчення, складно розробити профілактичні заходи щодо даного синдрому. Перше, що потрібно – слід звертати увагу на фізіологічний перебіг вагітності: роль гіпоксії плода в процесі виношування, у якості причини СДУГ у дитини виглядає досить переконливою.


За матеріалами Американського центру з контролю і профілактиці захворювань (CDC)