fbpx
Вітамінодефіцит при хворобах печінки

Дефіцит жиророзчинних вітамінів у дітей із хронічними захворюваннями печінки

Для людей із хронічною патологією печінки (ХПП), досить актуальною й поширеною проблемою стає порушення засвоєння поживних речовин. Такий момент часто недооцінюється клініцистами, хоча його необхідно розглядати, як один з комплексу клінічних проявів дисфункції печінки. Дефіцит поживних речовин у пацієнтів раннього віку негативно відбивається на процесах психічного і фізичного дозрівання, погано впливає на нейрокогнітівний стан дитини.

Тригери D-дефіциту

ХПП слід розглядати, як процес тривалого прогресуючого руйнування й дегенерації паренхіми печінки, котрий призводить до фіброзу й цирозу. Діти з ХПП уразливі більшою мірою, ніж дорослі через менші компенсаторні резерви та піддаються більшому ризику диснутрієнтних розладів. Статистика говорить, що в США загальна захворюваність ХПП у новонароджених складає приблизно 1 випадок на 2500 зареєстрованих пологів. Серед причин ХПП, у немовлят найчастіше зустрічаються позапечінкова біліарна атрезія (БА), метаболічні розлади й неонатальні гепатити. У дітей старшого віку, перші місця з причин ХПП займають метаболічні розлади, хронічний внутрішньопечінковий холестаз, спровокований ожирінням стеатогепатит, лікарські та токсичні ураження печінки, а також вірусні гепатити.

Ще одним чинником, котрий обтяжує перебіг будь-якої форми ХПП, є недоїдання, неповноцінне харчування. У країнах, що розвиваються, частка дітей із недостатнім вмістом поживних речовин у раціоні, сягає 25 % в загальній популяції. Вивчення такого явища показало, що в його основі лежить мультифакторний механізм:

  • недолік споживаної їжі за масою, обсягом;
  • порушення всмоктування тих поживних речовин, які надходять із їжею (мальабсорбція);
  • збільшення витрати енергії на метаболізм за не оптимальними шляхами синтезу енергії;
  • нестача синтезу печінкою травного субстрату, жовчних кислот.

Дефіцит надходження жовчних кислот до тонкого кишківника тягне за собою проблеми з розщепленням жирів, і, як наслідок – мальабсорбцію жиророзчинних вітамінів A, D, E і K. В одному з досліджень було виявлено, що дефіцит жиророзчинних вітамінів відзначається у 20–30 % пацієнтів із синдромом холестазу. Таке ж явище виявляється в дітей із біліарною атрезією (БА). Причому на тлі БА, дефіцит жиророзчинних вітамінів перебігає більш виражено, ніж у пацієнтів з іншими захворюваннями, що спричинили холестаз. Найбільшою мірою страждає засвоюваність вітаміну D.

Трохи статистики

Поширеність дефіциту вітаміну D набуває глобального характеру й зачіпає всі вікові категорії людства. Так, зниження концентрації основного метаболіту, 25 (OH) D – 25 гидроксикальциферола, нижче за 20 нг/мл відзначається у 20 % – 100 % обстежуваних людей (залежно від територіальної ознаки, стану здоров’я). При цьому наголошується, що рівень 25 (OH), знижується нижче за 20 нг/мл у 64–92 % пацієнтів із ХПП. І, як правило, характеризує ступінь прогресування печінкової патології. Одне з досліджень (Тайвань) показало, що частка населення з дефіцитом жиророзчинних вітамінів A, D, E і K, при звичайному режимі харчування, склала 73,9 %, 81,8 %, 91,3 %, 20 % відповідно.

Відповідь на питання, звідки береться D-дефіцит і метаболічні порушення дозрівання кісткової тканини в дітей в умовах гарної інсоляції, дослідникам довелося пошукати. Так, одне з досліджень у країнах тропічного поясу знайшло дефіцит D у 28 % населення. Й у 22 % дітей, такий дефіцит був симптомним, тобто відбивався на здоров’ї дитини.

Увагу звернули на показники функції печінки. Так, у пацієнтів із рівнем загального білірубіну більше за 3 мг/дл (норма – до 1 мг/дл), відзначався як мінімум один симптом дефіциту D. У цілому ж, по жиророзчинним вітамінам A, D, E і K, недостатність склала 78,6 %, 100 %, 100 % і 21,4 % відповідно. Цим дослідженням було підтверджено теорію про головну роль хронічної печінкової патології в розвитку D-дефіциту в людей, які проживають в умовах достатньої інсоляції протягом року, незалежно від статі, віку й супутньої соматичної патології. Проте, не вдалося об’єктивно оцінити тривалість перебування обстежуваних на сонці. Тобто, кореляція між тривалістю впливу сонячного світла й рівнем вітаміну D в сироватці крові, залишається неясною. Крім того, не враховувалося додаткове споживання вітаміну D поза раціоном, а також не розглядалася тяжкість ураження печінки, що обмежило можливість об’єктивного оцінювання ефективності перорального прийому вітаміну D у вигляді харчових добавок.

Таким чином, варто продовжити дослідження, спрямовані на вивчення чинників, котрі впливають на рівень вітаміну D в сироватці крові в дітей із ХПП за умов достатнього надходження сонячного ультрафіолету.

Усунення дефіциту жиророзчинних вітамінів

Загальні рекомендації щодо корекції харчування в дорослих пацієнтів із ХПП, знайти нескладно. Що стосується дітей із хронічною патологією печінки, то стосовно них дуже складно визначити ідеальне дозування вітаміну D, як для профілактики, так і лікування остеодистрофії печінки.

Для дітей із дефіцитом вітаміну D, Педіатричне Ендокринне Товариство (Pediatric Endocrine Society), рекомендує початкову добову дозу в обсязі 1000 – 10 000 ME протягом 8–12 тижнів. Після – перехід на щоденну підтримуючу дозу 400 – 1000 ME. Звичайні вітамінні добавки в рекомендованих добових дозах, розглядаються, як цілком розумний і адекватний підхід. В описаному вище тайванському дослідженні, не було зареєстровано жодних небажаних явищ або симптомів передозування в 10 пацієнтів, які приймали протягом 3 місяців стандартну добову дозу комплексу жиророзчинних вітамінів. Спостереження показали, що в пацієнтів, які приймали перорально додаткові дози жиророзчинних вітамінів протягом трьох місяців, рівні A, D і E крові з показників дефіциту у 80 %, 100 % і 70 %, змінилися на 70 %, 60 % і 60 % відповідно.

Висновки

У сучасних умовах, порушення нутрієнтного балансу в дітей із ХПП часто недооцінюється або просто ігнорується лікарями, хоча потребує досить активного, агресивного лікування. Клініцистам слід підвищити пильність та більш критично ставитися до здоров’я дітей із ХПП, щоби встановити факт дефіциту поживних речовин у зростаючого організму.

Необхідно регулярно, з адекватною періодичністю, здійснювати лабораторний моніторинг рівня жиророзчинних вітамінів у сироватці крові з метою не лише виявити їх дефіцит, а й відстежувати реакцію дитячого організму на застосування цих речовин у якості добавок до повсякденного раціону харчування.

Оптимальний баланс жиророзчинних вітамінів безпосередньо корелює з кращим виживанням пацієнтів до й після трансплантації печінки (хоча для нас це ще малоактуальне – прим.перекладача).Таким чином, агресивне управління харчуванням є важливою частиною комплексного догляду за дітьми з ХПП, а його обов’язковими компонентами, у свою чергу, є регулярне введення жиророзчинних вітамінів понад звичайного раціону харчування й ретельний моніторинг сироваткового рівня цих важливих речовин.

На основі інформації Тайванської педіатричної асоціації.