СТАТТЯ
Такі висновки представила Мірейль ван Поппель (Mireille van Poppel), співробітник Інституту спортивних наук, Університет Граца, Австрія. Робота представлена на щорічній зустрічі Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) 19 вересня 2019 року.
Збалансований раціон харчування, підвищення фізичної активності та зменшення часу, проведеного в сидячій позі вагітними жінками з ожирінням, ймовірно, чинить опосередкований вплив на їхніх дітей. Новонароджені в таких матерів мають меншу масу жиру, ніж немовлята, що народжуються в огрядних жінок із контрольних груп, котрим подібна корекція способу життя не проводиться.
Також, крім впливу рухливості мами на жирову масу немовлят, уточнювалася роль вітаміну D в плані розвитку гестаційного діабету.
На думку доповідача, «саме сидячий спосіб життя, ймовірно, відповідальний за зміну складу тіла новонародженого [за рівнем лептину й товщиною шкірної складки], а не за зниження гестаційної маси тіла, як багато хто міг би вважати.
Докторка підкреслила, що це – одне з перших повідомлень про зв’язок між цими двома аспектами. І висновки про негативний вплив малорухомості вагітних містять важливу інформаційну складову для громадської охорони здоров’я.
Вона рекомендує менше сидіти, частіше вставати зі стільця і клопотати по помешканню. Така домашня активність під час вагітності є більш доступною й не менш ефективною, ніж відвідування тренажерного залу або фітнес-центру.
Також зібрані доктором ван Поппель дані виявилися корисними при вивченні поєднання ожиріння та цукрового діабету, їх взаємозв’язку й ролі для здоров’я.
Доповідь прокоментував доктор медичних наук Куілін Чжан (Cuilin Zhang), з Національного інституту здоров’я, Бетесда, штат Массачусетс. І погодився з тим, що раціональне застосування отриманої інформації може допомогти запобігти ризикам ожиріння і викликаних ними ускладненням із боку серцево-судинної системи.
Результати дослідження впливу способу життя на розвиток і перебіг гестаційного діабету (DALI – Lifestyle Intervention study for gestational diabetes), є чи не першими доказами того, що скорочення «сидячого» часу під час вагітності сприяє зниженню рівня лептину в крові. Шляхом чого, зменшує жирову масу в новонароджених, що вочевидь, позитивно, позначиться на здоров’ї, як самих матерів, так і їхніх дітей надалі.
Нюанс у тому, що всі проведені раніше дослідження більшою мірою спиралися на пропаганду фізичної активності, вправ. А такий доступний і простий підхід, як скорочення «сидячого» часу – просто не брався до уваги.
У дослідженні DALI було випробувано різні стратегії профілактики розвитку гестаційного діабету у вагітних з ожирінням (індекс маси тіла ≥ 29 кг / м²) з дев’яти країн ЄС. Учасниці були розподілені по восьми групах.
У якості критеріїв для формування груп використовувалися: консультації та рекомендації щодо здорового харчування і фізичної активності (окремо й у поєднанні), приймання додаткових доз вітаміну D і відсутність його корекції в раціоні, а також – групи плацебо / контролю.
У групі, що одержувала рекомендації та консультації щодо раціонального харчування і фізичної активності, спостерігалося збільшення приросту маси тіла з подальшим її зниженням більш, ніж на 2 кг до 35–37 тижнів вагітності, у порівнянні з контрольною групою.
Не вдалося зафіксувати істотних змін щодо гестаційного діабету як у цій групі вагітних, так і серед тих, хто отримував додатково вітамін D.
Більш глибокий аналіз даних DALI показав, що зміна способу життя мами позначається на рівні здоров’я новонародженого.
За словами докторки ван Поппель, материнське ожиріння й набір маси тіла під час вагітності, сприяють підвищенню ризику ожиріння для дитини надалі. Вочевидь, щоби запобігти такому негативному явищу в дітей, потрібна корекція материнського ожиріння на етапі, власне, виношування.
Серед 436 жінок, у групі, яка отримувала рекомендації та консультації щодо підвищення фізичної активності, відзначалося збільшення даного чинника (в порівнянні з контрольною групою, котра таких консультацій не отримувала). Така ж тенденція відзначається і в групі, що одержувала рекомендації щодо раціонального харчування, зменшення сидячого часу.
Тобто, вагітні жінки сприймали й реалізовували рекомендації з фізичної активності та харчування. Однак, проведене втручання в спосіб життя вагітних, не чинило помітного впливу на масу тіла новонароджених.
Докторка ван Поппель припустила, що визначення маси тіла при народженні – не такий уже й об’єктивний показник. Вага мало говорить про склад тіла, тому дослідник приділила увагу товщині шкірної складки новонароджених, як мірилу жирової тканини.
Під час подальшого аналізу, дослідники виявили помітне зменшення товщини шкірної складки й жирової тканини тіла в новонароджених жінками, які отримували комбіноване консультування (щодо дієти та фізичної активності) у порівнянні з контрольною групою.
Різниця складала 1,8 мм, що відповідає зменшенню товщини шкірної складки на 8 % (P = 0,03) й аналогічному зменшенню кількості жиру в організмі на 9 % (P = 0,04 в порівнянні з контролем), навіть після поправки на непрямі, котрі опосередковано впливають на ожиріння дітей, чинники.
Зокрема, у новонароджених, народжених матерями з груп із комбінованим втручанням, відзначалося зниження рівня лептину пуповинної крові (P = 0,03), як і в жінок із групи з тільки фізичною активністю (P = 0,05), у порівнянні з тими, хто був у групі стандартного, типового догляду.
Лептин є маркером ожиріння новонароджених, який не залежить від показників товщини шкірної складки.
І коли дослідники проаналізували цей момент більш ретельно, вони виявили, що сидячий спосіб життя був параметром, котрий становить найбільший інтерес. Виявилося, що чим більше вагітні жінки сидять, тим вищим є рівень лептину в пуповинній крові новонароджених.
На закінчення, доповідач визнала, що необхідні додаткові дослідження, щоби зрозуміти значення виявленої залежності щодо майбутнього ожиріння й ризику діабету в дітей, народжених огрядними матерями, які вважають за краще сидячий або рухливий спосіб життя.