Готовність дитини до школи треба оцінювати з трьох позицій: готовність самої дитини, готовність школи до прийняття учнів і готовність суспільства сприяти чуйній взаємодії між школою та школярем. І медики можуть вплинути на кожен із цих трьох чинників. І таку роботу необхідно робити. Тому що гармонійний соціально-емоційний розвиток дитини безпосередньо взаємопов’язаний із її академічними успіхами та здоров’ям.
Перепоною на шляху до отримання повноцінної освіти може стати обмеження за одним із чотирьох сегментів:
Як інструмент ранньої діагностики розладів аутистичного спектра, у 2013 році було запропоновано Лікарям-педіатрам під силу вплинути, фактично, на кожен із зазначених пунктів.критерії Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, п’ятого перегляду (DSM-V).
Усе, що відбувається з дитиною на етапі її дорослішання – досвід. І весь досвід має освітній характер, це доведено. Незалежно від того, як його дитина отримує, такий досвід буває, як позитивним, так і негативним. Коли ранній дитячий досвід має позитивний характер, діти розвиваються гармонійно, у них закладається здорова життєва стійкість.
В іншому випадку, у дитини чи підлітка формується токсичний хронічний стрес, котрий суттєво знижує здатність до адаптації. У тому числі й до школи. У нас на сайті є стаття, у якій можна докладніше почитати, що Американська Академія Педіатрії рекомендує з приводу негативного дитячого досвіду.
Лікарям-педіатрам уже на етапі патронажу немовляти необхідно брати до уваги сімейні особливості дитини. Це допоможе заздалегідь виявити чинники ризику, що стають джерелом негативного досвіду дитинства і, відповідно – знижують якість підготовки до школи.
У віці 5 років, готовність до школи демонструють 48 % дітей із сімей із низьким рівнем доходів. У сім’ях із середнім і високим рівнем матеріального благополуччя, ця цифра сягає 75 %.
Значення мають і рівень освіти батьків, і якість догляду за дитиною, і забезпечення їй належного рівня охорони здоров’я (погіршення в цьому сегменті відбувається в основному через дорожнечу ліків, необхідних хронічним хворим дітям).
Вагомий чинник – родина. Діти з прийомних сімей нерідко гірше готові до початкової школи. Ще сумнішою є ситуація з дітьми, котрі проживають та виховуються у притулках.
Таким дітям властива агресивність, схильність до депресії, імпульсивність, слабкі адаптаційні можливості.
Найбільш вагомий параметр. До чинників ризику належать антенатальні небезпеки:
Пом’якшити вплив негативного досвіду раннього дитинства допоможуть програми відвідування дітей вдома, пропаганда здорового способу життя. З такими завданнями покликані справлятися педіатри, сімейні лікарі. Ті медики, які знають сімейні ризики на своїх дільницях.
Поліпшити шанси дитини на отримання якісної освіти допоможуть, наприклад:
Лікарям немає потреби всім займатися вирішенням усіх питань самим. Багато проблем є юрисдикцією соціальних служб і органів влади. Але педіатрам необхідно подати їм сигнал.
У першу чергу, мається на увазі зрілість психіки та інтелекту дитини до отримання освіти. Але ми вже говорили, що дане поняття має три грані.
Визначається за такими параметрами:
Другий компонент, без якого ефективний освітній процес просто неможливий.
У поняття готовності до школи включають:
Це не ключовий, але критичний компонент, що впливає на готовність дитини до шкільних успіхів. Включає в себе:
Переоцінити вплив лікаря просто неможливо в плані підготовки до школи дітей з особливими потребами. Але є й інші моменти, коли педіатрія сприяє підготовці дітей до школи.
Точки прикладання педіатрів знаходяться в кожному з трьох, зазначених вище, компонентах забезпечення освітнього процесу:
У своїй роботі з маленькими дітьми й сім’ями, педіатри виступають у ролі джерела навичок і знань. Тих, які сприяють фізичному, соціально-емоційному здоров'ю дітей, дають рекомендації щодо гармонійного розвитку дитини.
Партнерство лікарів із сім’ями дозволяє проводити постійну оцінку сильних і слабких сторін, а також розробляти спільні стратегії та втручання, які підтримують благополуччя дітей.
Так, у співпраці зі школою, суспільством і самими дітьми, педіатри сприяють кращій шкільній готовності дітей молодшого віку.