Вивчення несприятливих переживань дитинства і способів захисту дітей від подій негативного дитячого досвіду (НДД), дозволило виділити кілька ключових факторів, що грають в цьому плані захисну роль. Зокрема, це близьке оточення дитини: батьки, члени родини та сусіди.
З нещодавна, до чинників, котрі впливають на формування НДД, віднесли і школу. Не лише тому, що негативні переживання дитини негативно позначаються на успішності: академічна успішність давно стала одним із критеріїв соматичного і психоемоційного здоров'я дітей. Останніми десятиліттями з'являється все більше свідчень, що слабкі успіхи в школі ще більше підстьобують, посилюють негативні переживання дітей і членів їх сімей.
Розірвати це порочне коло допоможе розробка та впровадження заходів на рівні школи, навчального закладу, покликаних підтримати успішність і психоемоційний стан дітей. Особливу користь від такої стратегії відчуває на собі дитина з НДД.
Роль сім'ї
Найбільш потужним протективним чинником для дитячої психіки очікувано стає наявність члена родини, з яким дитина може спілкуватися на будь-які теми, до якого відчуває безмежну довіру. Як правило, це – один з батьків.
Традиційні та найбільш травматичні події пов'язані саме з порушенням зв'язку дитини з батьками: розлучення, смерть, ув'язнення мами чи тата й т.і. В результаті, діти залишаються без психологічної підтримки, необхідної їм для повноцінного дозрівання, формування гармонійної особистості.
Але сімейні зв'язки можуть руйнуватися і в інших ситуаціях, без віддалення дитини від батьків. Для таких випадків необхідно розробляти індивідуальні програми, з опорою на соціальні служби, психологічну допомогу. Тоді є шанс зменшити вплив на дитину стресогенних факторів. Паралельно – усунути наслідки вже отриманих психологічних травм.
І все одно, навіть широке впровадження таких програм не забезпечує повною мірою потреби дітей з НДД.
Роль школи
Більшість досліджень щодо дитячих психічних травм не приймали до уваги один чинник, який не має стосунку до родини. Це – шкільне життя.
Всесвітня організація охорони здоров'я і Центри з контролю і профілактики захворювань визнають, що школа – це не тільки місце для передачі академічних знань, а й місце, де вразливі діти можуть спілкуватися з підтримуючими їх дорослими і однолітками поза своїх сімей.
Формування та підтримка стійких стосунків між дітьми, дітей з вчителями, зміцнення прихильності до школи, чинять помітний запобіжний ефект щодо розвитку депресії,формування схильності до вживання психоактивних речовин та інших видів ризикованої поведінки. До речі, у нас на сайті можна почитати про взаємозв'язок між прихильністю до школи і станом здоров'я учнів (російською мовою).
Створення в школі сприятливої психоемоційної атмосфери, коли у дітей НДД є практично щоденний контакт з турботливими, доброзичливими дорослими і одноліткам, надає чіткий позитивний ефект. Тому що в таких дітей домашня обстановка, як правило, є несприятливою.
Результативності «шкільної реабілітації» сприяють такі чинники:
- зменшення кількості учнів у класі;
- підвищення кваліфікації викладачів в плані допомоги дітям з негативним досвідом;
- включення в штати школи допоміжних фахівців – психолога, шкільних медсестер, соціальних працівників і т.д.;
- співпраця зі структурами ювенальної юстиції;
- накопичення досвіду по медіації, вирішенню конфліктів в родинах таких дітей.
Школа і медицина
У майбутньому, нам доведеться усвідомити, що школа має стати пунктом доступу учнів і членів їх сімей до первинної медичної та психологічної (психіатричної) допомоги.
Наприклад, шкільні медичні центри в Америці пропонують учням зі слабкою успішністю кваліфіковану медичну допомогу без відриву дітей від освітнього процесу, в атмосфері конфіденційності та доброзичливості.
Такий підхід сприяє наданню необхідної первинної медико-санітарної та психіатричної допомоги, найбільш відповідає потребам підлітків і вразливих груп дитячого населення. Шкільні, та пов'язані з школою служби охорони психічного здоров'я, особливо ефективні у разі залучення учнів з груп ризику.
Від слів до справи
Досліджень про негативний дитячий досвід є безліч. Однак на практиці було протестовано дуже невелике число запропонованих клінічних стратегій.
Як скоро станеться перехід від етапу документування проблем НДД до реалізації конкретних кроків, залежить від фінансування коригувальних програм.
У перспективі, перехід від слів до справи дозволив би багатьом учням уникнути в майбутньому серйозних клінічних проблем і розладів.
Школи в цьому плані є ідеальним інструментом, за допомогою якого може здійснюватися сприяння здоровим соціальним відносинам між учнями.
За рахунок чого у дітей з негативним досвідом з'являється можливість підвищити свою психологічну стійкість і набути позитивних соціальних навичок. Що, в свою чергу, підвищує ймовірність формування здорової атмосфери вже в їх сім'ях, знижує ризик того, що вже їхні діти зазнають на собі негативний і травмуючий вплив нездорової внутрішньородинної субкультури.
