До 16 років, приблизно 40 % дівчаток і 64 % хлопчаків ламають собі хоча б одну кістку. Причому мова йде про здорових дітей, а не про тих, у кого кістки крихкі через обмінні аномалії. У чому ж причина? Невже лише в тому, що діти й підлітки відрізняються високою фізичною активністю та більше ризикують отримати травматичні переломи?

Зараз пропонується більш ймовірне пояснення такої частоти переломів у молоді: швидкий ріст кісток, за яким процеси мінералізації просто не встигають. Спостереження показують, що насичення кістки кальцієм у достатній мірі відзначається лише по збіганні кількох місяців після періоду активного росту в пубертаті.

Статистика

Автори дослідження спираються на статистику відділення невідкладної допомоги Канади, м. Онтаріо за 7 років. У дослідження бралися діти, які зверталися за медичною допомогою з приводу переломів тієї чи іншої локалізації.

З дослідження виключалися такі категорії пацієнтів:

  • вік понад 16 років;
  • діти з незавершеним остеогенезом;
  • ті, хто мають аномально низькі показники мінеральної щільності кістки;
  • які страждають на ювенільну артропатію;
  • з епізодами патологічних переломів;
  • із родин з жорстоким поводженням або з відсутністю турботи про дітей.

Виявилося, що лише 11,3 % дітей, які звернулися протягом взятих у дослідження 7 років, не мали більше переломів. У 23 % пацієнтів, був, як мінімум один або більше переломів у більш ранньому періоді.

Перший, вихідний перелом кістки в дитинстві, збільшує ймовірність отримання дитиною переломів у майбутньому. Ризик отримати черговий перелом подвоюється після першого й потроюється після другого епізодів.

Дитячі переломи – рекомендації з обстеження, профілактики повторних
Дитячі переломи – рекомендації з обстеження, профілактики повторних

Чинники ризику дитячих переломів

Виключивши з дослідження дітей із високими ризиками травм, дослідники спробували виявити провокуючі переломи чинники в дітей, котрих було визнано соматично здоровими. Виявилося, що ризик отримати вихідний перелом вищий у таких категорій пацієнтів:

  • з ожирінням, перевищенням показників конституціональної маси тіла;
  • й навпаки – з дефіцитом маси тіла;
  • ті, хто споживають недостатню кількість молочних продуктів;
  • ті, хто надають перевагу малорухливому способу життя;
  • ті, у кого низька, у порівнянні з популяційною, мінеральна щільність тканини;
  • є дослідники, які стверджують, що ризик переломів вищий у дітей, котрі займаються спортом.

Парадоксально. Одне з досліджень показало, що ризик переломів нижче в дітей із порівняно високою мінеральною щільністю кісткової тканини, але крім хлопчиків білої раси. У них ризик переломів був вищим на тлі більш високих показників МЩК.

У багатьох дітей 8–15 років із переломами передпліччя, у порівнянні з контрольною групою дітей без переломів, відзначалися аномалії трабекулярної мікроархітектури цих ділянок кісток, які виявлялися на денситометрії.

Заключення та висновки

На жаль, результати Канадського дослідження та інших, що проводилися з даного питання, не додали визначеності щодо ризиків дитячих переломів.

Тому, щоби спрогнозувати ризик отримання наступного пошкодження, слід з’ясовувати на прийомі дитини з переломом таку інформацію:

  • механізм травми;
  • анамнез травм із переломами кісток у дитини та членів родини;
  • особливості харчових звичок пацієнта;
  • характеристики рухової активності дитини.

Такі питання (або анкетування) дозволяють відібрати дітей, зовні здорових, але схильних до переломів, для більш детального лабораторного та інструментального обстеження.

Дитячі переломи – рекомендації з обстеження, профілактики повторних

Наприклад, переломи дистальних відділів кісток передпліччя, які трапляються у 2/3 людства, вважаються типовими. У разі ж, якщо дитина ламає стегно, тазостегновий суглоб або хребет без серйозного зовнішнього впливу, то до таких дітей необхідно придивитися пильніше.

Як, у принципі, й до будь-яких випадків низькоенергетичних переломів у молоді.

Рекомендовані обстеження включають:

  • визначення рівня в крові холекальциферола (вітаміну D3), кальцію, фосфору, креатиніну, паратиреоідного гормону;
  • аналіз на екскрецію кальцію із сечею;
  • аналіз на антитіла до гліадину (целіакія);
  • дослідження функції щитоподібної залози;
  • генетичні обстеження на предмет аномалій росту, мутацій;
  • рівень статевих гормонів.
Дитячі переломи – рекомендації з обстеження, профілактики повторних

Дітям, у яких відзначається два чи більше низькоенергетичних переломи, нехай і в різний час, є сенс зробити рентгенограму грудного й поперекового відділів хребта в бічній проєкції. Тому що до 40 % переломів тіл хребців у таких пацієнтів можуть залишатися безсимптомними.

Загалом, дитячий перелом – гарний привід проконсультувати родину на предмет адекватного надходження в організм вітаміну D, не лише з їжею, але й у вигляді препаратів водорозчинної форми кальциферола. І, звичайно, – щодо здорового способу життя, важливості підтримки здорової маси тіла, регулярної фізичної активності.