Свійські тварини живуть у багатьох сім’ях, зокрема і з маленькими дітьми. І є серед людей думка, що такий контакт є чинником ризику щодо інфекційних захворювань дихальних шляхів у дітей до року життя. Дослідницька група, що склалася з фінських фахівців, вирішила перевірити цю гіпотезу. Результат виявився цікавим.
Обґрунтування
Діти першого року життя хворіють на респіраторні інфекції з незавидною частотою. Ранні дослідження показали, що частота ГРЗ у немовлят досягає 3–6 епізодів. Найчастіше, мають вірусну природу, основними джерелами інфекції вважаються члени сім’ї дитини: мама, тато, брати й сестри.
На початку XXI століття проводилися дослідження, що вивчали роль свійських тварин у розвитку алергічних реакцій і астми в дітей. Дійсно, було відзначено, що дітки з раннім контактом із домашніми собаками, показали меншу здатність синтезувати фактор некрозу пухлини. Це дало змогу запідозрити тварин у негативному впливі на імунітет.
Але досі не було проведено ретельного аналізу, як домашні вихованці впливають на частоту респіраторних інфекцій у немовлят. При всьому тому, що громадська думка за замовчуванням звинувачує кішок і собак у підвищенні ризику хвороби в дитини. Прояснити ситуацію постаралися фінські педіатри.
Організація дослідження
У дослідження було взято 397 дітей, що народилися у Фінляндії з 2002 до 2005 року. Причому матері їх перебували під наглядом із третього триместру вагітності.
Батьки щотижня подавали анкети про стан здоров’я дитини та фіксували, скільки часу дитина проводить у контакті з твариною:
- Відсутність контакту — тварини в будинку немає.
- Контакт слабкого ступеня — тварина в приміщенні менш як 6 годин на день.
- Контакт середнього ступеня — тварина в будинку від 6 до 16 годин щодня.
- Контакт високого ступеня — контакт більш як 16 годин на добу.
Також враховувалися:
- характеристики вигодовування: виключно грудне вигодовування, частково, і повністю штучне вигодовування;
- куріння батьків і членів сім’ї;
- місце проживання (ферма, місто, село, передмістя);
- алергічні реакції в батьків;
- маса тіла при народженні;
- пора року народження.
І деякі менш важливі чинники (освіта батьків, кількість братів і сестер і т. д.).
Усього за рік анкетування було накопичено інформацію про 17 124 тижні життя немовлят.
Інфекційні респіраторні симптоми
За весь час дослідження, тільки 4 дитини були повністю здорові. У 62 (15,6 %) респіраторні симптоми відзначалися більш ніж у половині тижнів спостереження.
Гіпертермічний синдром відзначався у 285 (71,8 %), отит — в 157 (39,5 %), риніт — у 384 (96,7 %), кашель у 335 (84,4 %), хрипи в 128 (32, 2 %).
Свійські тварини
З 397 дітей, собака була у 245 (61,7 %), кішка — в 136 (34,3 %). Водночас, діти не контактували з тваринами безперервно. У підсумку вийшло, що 65,2 % з них жили в основному без контакту із собакою, а 75,5 % — без близького спілкування з кішкою.
Результати дослідження
Для статистичного аналізу було взято кількість тижнів, проведених дітьми в нормальному стані здоров’я, і тижнів з наявністю респіраторних симптомів. Виявилося, що діти, у кого контакту з домашніми тваринами не було, хворіли вірогідно частіше. Дітям у сім’ях із тваринами також було потрібно менше курсів антибіотиків.
Дані підтверджуються порівнянням щотижневої й середньорічної кількості контактів дітей із собаками.
Причому найнижчий ризик хвороб відзначався в дітей із частковим контактом, менш як 6 годин на день.
Є припущення, що така ситуація пов’язана з порівняно великою кількістю принесеного тваринами бруду з вулиці. А разом із ним — бактеріальною різноманітністю, яка доставляється вихованцями. І цим імунітет дитини ніби тренується.
Висновки
Отже, поточне дослідження підтверджує теорію, що наявність собаки в будинку знижує ризик респіраторних інфекцій у дітей від 0 до 2 років, а деякі дослідники подовжують цей термін до 6 років.
Цікаво, що «ефективність» кішок у цьому плані менша ніж у собак. Механізм такого явища залишається неясним. Можливо, через прагнення кішок дотримувати себе в чистоті. Але у всякому разі, кішку не можна розглядати як чинник ризику щодо захворювання дихальних шляхів у дитини.
Автори дослідження вважають: отримані дані свідчать про те, що контакти дітей з тваринами, особливо в ранньому віці, можуть мати вирішальне значення для імунітету, що розвивається за не алергічним шляхом, і сприяють формуванню ефективної відповіді на респіраторні вірусні інфекції в ранньому віці.
Собака або кішка в будинку — захисний чинник щодо респіраторних інфекцій у дитини раннього віку.
Алергічний компонент до кінця не з’ясований, тому що, якщо батьки дитини мали алергію на шерсть, у цих сім’ях тварин зазвичай не було. Відповідно, роль кішок і собак у плані розвитку астми та інших алергічних реакцій у немовлят, у цьому дослідженні, залишається неуточненою.
