Як інструмент ранньої діагностики розладів аутистичного спектра, у 2013 році було запропоновано критерії Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, п’ятого перегляду (DSM-V).
Загибель дітей на воді є однією з найбільш значущих причин дитячої смертності. У США, щорічно з причини утоплення гине близько 1000 дітей. Для прикладу, за купальний сезон 2018 року, в Україні потонули понад 200 дітей – прим. перекладача. Цифра насправді лякає, навіть не зважаючи на те, що кожен такий випадок – страшна трагедія для родини. Тому варто серйозно поставитися до розробки та впровадження стратегій зниження такої негативної статистики.
За формулюванням ВООЗ, утоплення характеризується як безперервний процес, який може бути перерваний порятунком у будь-якій точці цього процесу, з різними наслідками: від відсутності симптомів до смерті. Найважливішу роль у мінімізації умов для виникнення ризику утоплення та забезпечення власне, порятунку, відіграють дорослі: батьки й педіатри.
Сумна статистика
У США, утоплення лідирує серед причин смертності від нещасних випадків у віковій категорії 0–4 роки. Частіше гинуть хлопчики. Нещастя на воді також стає поширеним приводом для звернення по медичну допомогу, у тому числі й невідкладну.
За наявності налагодженої та ефективної системи невідкладної допомоги, жертви нефатального утоплення повністю відновлюються. Однак, відсутність адекватної допомоги протягом 6 хвилин й більше з моменту занурення під воду, прямо пов’язана з розвитком важкого стійкого неврологічного дефіциту.
Щоби реалізувати на практиці ефективні профілактичні заходи щодо запобігання випадкам утоплення, необхідно взяти до уваги низку моментів:
- знання груп ризику;
- створення максимально безпечних умов для купання;
- дотримання правил безпечного купання;
- постійний контроль з боку дорослого за дітьми, котрі купаються;
- обмеження безконтрольного доступу дітей до води;
- навчання дорослих навичкам СЛР для надання невідкладної допомоги.
Дитячі групи ризику по утопленню
У деяких регіонах можуть мати значення й соціодемографічні чинники: заборона на купання з відкритим тілом (одяг обмежує рухи, намокає й тягне вниз), відмова від уроків плавання, відсутність доступу до безпечних місцях для плавання і купання, відмова від використання захисних засобів (жилети, кола) й т.і. Усунути такі чинники ризику вкрай складно, для цього потрібна злагоджена робота медиків, педагогів і фахівців соціальних служб, церкви, у декількох напрямках одночасно.
Список найбільш вразливих категорій дітей складено на підставі статистики по США, за 2013–2017 роки:
- Молодший вік від 0 до 4 років. Немовлята частіше гинуть у ваннах, відрах. Дошкільнята – у домашніх басейнах. Основний чинник – низький рівень контролю за місцем перебування дітей. Особливо, за наявності доступу до ємностей з водою, до басейну, відкритої водойми.
- Підлітки 15–19 років. Найчастіше гинуть на відкритій воді. Підвищений ризик пов’язують із переоцінкою дитиною своїх можливостей, недооцінкою небезпеки, епізодами імпульсивної й ризикованої поведінки, вживанням психоактивних речовин (алкоголь, наркотики).
- Хворі на епілепсію. Такі діти тонуть у 10 разів частіше, ніж їхні здорові однолітки. Тому при купанні в будь-яких умовах (ванна, озеро, річка, басейн), потребують безперервного спостереження. Варіант – купати таких дітей під душем.
- Аутизм. З огляду на особливості мислення, такі діти не усвідомлюють ризику і просто забрідають у воду, на глибину.
- Ті, хто страждає на серцеві аритмії. Фізичне навантаження під час плавання здатне викликати зрив ритму й аритмогенний шок із порушенням свідомості.
Забезпечення водної компетентності
Водна компетентність – це здатність передбачати ситуації, небезпечні по утопленню й навички їх уникати, переживати. Поняття це включає в себе декілька компонентів:
- розуміння водної безпеки;
- формування базових плавальних навичок;
- вміння розпізнати людину, що потопає;
- вміння надати потопаючому невідкладну допомогу.
Багато батьків впевнені, що їхніх дітей убезпечить вміння плавати. Однак, як видно, здатність триматися на воді – усього лише один із чинників, здатних забезпечити безпеку дитині.
Великою помилкою є прагнення деяких сімей навчити плавати занадто маленьких дітей. Необхідно доносити до батьків, що дитина віком до 1 року не здатна до складних рухів, необхідних для плавання. Так, немовля здатне затримати дихання під водою й навіть буде здійснювати рефлекторні плавальні рухи. Однак, малюк не здатен ефективно тримати голову над водою.
Тому програма уроків плавання повинна співвідноситися з віком учнів, має бути диференційованою.
Стратегії запобігання утоплення
Щоби максимально знизити ризик утоплення, експерти рекомендують багаторівневий підхід до забезпечення безпеки.
Найбільшого ефекту вдається досягти інженерними методами: встановлення огородження по периметру всього басейну, висотою не менш як 120 см із такими, що самі зачиняються воротами, запобігає 50 % дитячих утоплень.
Добре зарекомендували себе рятувальні жилети. Але необхідно мати достатню їх кількість і контролювати застосування.Помітно менше знижують ризик трагедії уроки плавання. Приблизно таку ж ефективність демонструють уроки порятунку на воді й навчання навичкам СЛР. Не менший ефект, ніж інженерні заходи, дає постійне спостереження за дітьми під час купання, перебування дорослого на відстані витягнутої руки від дитини.
Аналіз заходів допоміг скласти ланцюжок виживання – алгоритм, котрий дозволяє знизити смертність від утоплення. Ланцюжок включає п’ять рівнів:
- Запобігти утопленню.
- Зуміти розпізнати біду.
- Допомогти утриматися на поверхні воді.
- Витягти з води.
- Забезпечити потерпілому догляд, у разі необхідності – заходи СЛР.
У разі настання утоплення, найбільш ефективним засобом допомоги є проведення комплексу СЛР і якомога швидше доставлення потерпілого до медичного закладу.
Роль дорослих
На початку статті вже згадувалося, що забезпечення безпеки дітей на воді вимагає злагоджених дій різних категорій дорослих. Тепер розглянемо це питання трохи докладніше.
Батьки та члени сім’ї
Ні на один момент не залишати без нагляду маленьких дітей, забороняється передоручати нагляд за ними більш старшим дітям. Особливо, якщо неподалік є ванна, басейн, канава, річка, озеро, просто глибока калюжа.
- дитячі сидіння для ванни можуть перекинутися, тому присутність дорослого при купанні малюка у ванній обов’язкова;
- відразу після використання, воду з відер, тазиків, ванн, слід виливати;
- закривати на замок туалети;
- виключити неконтрольований доступ до ванни, басейну;
- вчити своїх дітей плавати.
Дорослі, які спостерігають за дітьми, котрі купаються, не повинні відволікатися. Навіть на те, щоби прочитати повідомлення на телефоні.
У разі перебування в човні, басейні, просто біля води – дітям потрібно обов’язково одягати рятувальний жилет. І необхідно пам’ятати про ризик утоплення в холодну пору року, випускаючи дитину покататися на ковзанах, погуляти біля замерзлої, чи не скутої льодом, річки.
Педіатри
Ніхто не вимагає від лікарів стежити за купанням усіх дітей на дільниці. Але внести істотний внесок у зниження ризику утоплення, вони все ж можуть:
- досконально дізнатися водні ресурси свого регіону, щоби зорієнтувати на небезпеку родини;
- розробити й надати цільові рекомендації щодо безпечного купання дітям, залежно від статі, віку, стану здоров’я;
- консультувати підлітків і батьків щодо ризиків, які несе алкоголь та інші психоактивні речовини, приділяти більше уваги хлопчикам через особливості їхньої поведінки (безрозсудність, прагнення до лідерства);
- допомогти батькам і дітям об’єктивно оцінити їх рівень водної компетентності;
- домагатися включення уроків порятунку на воді та надання СЛР у програму середніх і старших класів.
Педіатрам також під силу скоординувати громадські інститути в регіоні своєї роботи. Через засоби масової інформації домагатися, щоб оператори водного відпочинку (аквапарки, басейни), здійснювали свою діяльність тільки на ліцензійній основі, з дотриманням усіх правил безпеки на своїх об’єктах.
До речі, на тематичній сторінці нашого сайту, можна почитати про вимоги безпеки до водних об’єктів.
